У перший день війни мені зателефонувала знайома і повідомила, що відбувається в Маріуполі. Я на той момент жила в Гродівці. Потім сильні обстріли почалися й у нас.
Найстрашнішими для мене були прямі влучання поруч із моїм будинком. Доводилося сидіти в підвалі. Діти постійно плакали.
Я виїжджала з дітьми на своїй машині. Забрала бабусю і дідуся. Також забрали й домашніх улюбленців. Зараз живемо в Полтаві. Я сподіваюся на закінчення війни, але поки що не вірю в те, що зможу повернутися додому. Занадто довго це все відбувається.
