Селищев Ігор Максимович, ВСП "Фаховий коледж зв'язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку"

Викладач, що надихнув на написання есе — Борик Ірина Дмитрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Коли почалися перші дні війни, страх огорнув усе моє життя. Було важко зрозуміти, як таке можливо в сучасному світі, і ще важче було прийняти, що це тепер наша реальність. Більшість із нас прокидалися з одного питання: "Що буде далі?" Жахи війни здавалися нескінченними, а паніка витала в повітрі.

Проте саме ці моменти, коли здавалося, що все розвалюється, стали початком мого шляху до розуміння сили, яку ми маємо всередині.

З самого початку я зрозумів, що страх – це природна реакція на невідомість, але це не означає, що він повинен контролювати наше життя. Ми почали об’єднуватися, допомагати одне одному, робити все можливе, аби зберегти людяність і підтримку у найтемніші часи. Ця взаємна допомога і бажання залишатися сильними стали моїм стимулом.

Я бачив, як люди навколо мене поступово починали проходити через свої страхи. Хтось ставав волонтером, допомагаючи з гуманітарною допомогою, хтось записувався до лав захисників країни, а дехто залишався вдома, підтримуючи свої родини, але водночас відчуваючи відповідальність за свою роль у цій боротьбі.

В кожного з нас була своя роль, але всі ми були єдиною силою, яка чинила опір і відстоювала наші права.

Особисто для мене ці дні стали періодом самоусвідомлення і внутрішньої трансформації. Я навчився бачити можливості в складнощах і силу в найглибших страхах. Війна змінила моє бачення світу. Те, що раніше здавалося важливим, тепер втратило своє значення. Найголовніше – це життя, його збереження і допомога тим, хто поруч.

Кожен із нас за ці 1000 днів пройшов свій унікальний шлях. Ми змінилися, але не зламалися.

Я переконаний, що наші страхи стали нашим рушієм до дій, а біль і втрата зробили нас сильнішими. Сьогодні я пишаюся тим, що є частиною народу, який зміг піднятися вище обставин і віднайти в собі непереможний дух.

Мій шлях під час війни – це шлях зростання, усвідомлення своєї відповідальності і сили єдності.

Попереду ще багато випробувань, але ці 1000 днів довели мені, що ми здатні витримати більше, ніж можемо уявити. Наші страхи тепер не є перешкодою, а лише нагадуванням про те, наскільки важливе кожне наше рішення і крок вперед.

Я знаю, що разом ми здолаємо все. І в кожному з нас живе та сила, яка допоможе відстояти наше майбутнє.