«Пам'ятаємо, коли літак почав бомбити, ми думали що просто там, якась пожежа чи що, а коли вже почали швидкі їхати, дванадцять людей загинуло, серед них і діти – було страшно»

Наталія Іванівна згадує про хороше мирне життя і про мальовничу природу, де люди проводили свій час дозвілля. Але нещастя прийшло до її сім'ї. Вони втратили сина, а другий син поїхав, і так вони залишилися вдвох із чоловіком. Стреси пережиті через військові дії відбилися на здоров'я подружжя. Жінка згадує перші обстріли, коли загинуло багато людей, було дуже страшно. Було багато руйнувань і уламки летіли по всьому місту. Вона мріє про мир та спокій.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/