Шершун Леонід, 9 клас, Обласний науковий ліцей м.Рівне

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бондарець Олександр Іванович

«1000 днів війни. Мій шлях»

Перший день війни змінив моє життя. Я пам'ятаю, як мій тато вранці збирався кудись. Він збирався допомагати в обороні. Він казав мені, що все буде добре, але я бачив, що він хвилюється. Коли він пішов, мені стало важко на серці.

Я знав, що все вже не буде так, як раніше.

На третій день ми почули попередження про повітряну тривогу. Я дуже злякався. Ми з мамою не знали що це таке. І всі люди повибігали на вулицю в паніці. Я уявляв, як тато стоїть на блокпосту, захищаючи нас, і хотів, щоб він був удома.

Минали дні, і я навчився чекати на новини. Важко було подумати, що поки я був у школі, мій тато був у небезпеці.

Кожне попередження про повітряну тривогу було страшним, але я почав відчувати себе сильнішим. Я познайомився з іншими дітьми, які відчували те ж саме, і ми говорили про наші страхи і надії. Це зробило нас ближчими.

Мій тато пішов в ЗСУ, я дуже переживав.

Мій тато часто телефонував. Від його голосу мені ставало легше. Він розповідав мені про своїх друзів і про те, як у них справи. Його мужність надихала мене. Моя сестра малювала йому малюнки. Я вирішив бути сильним і вірити, що він повернеться.

Після десяти днів війни я зрозумів, що надія дуже важлива. Я почав цінувати дрібниці, такі як вечори з мамою або дзвінки від тата. За ці 1000 днів я зрозумів що треба цінувати коли близькі поруч і мирне небо.