«Зараз хоть тихо все, а тоді бомбили, стріляли»

Все життя прожила в Талаківці. У мене троє дітей. Чоловік помер. Шестеро онуків, семеро правнуків. До війни жили жобре, все нормально було. Зараз хоч тихо все, а тоді бомбили, стріляли. Страшно було. Приходилось в підвалі сидіти, як над головою літало. Страшне приходилось. Рік провели в підвалі.

Вже місяць хворію. У мене, двосторонне запалення легень. Спасибі дітям, що давали гроші на ліки.

Хотілося, щоб такого не було, щоб діти могли до мене приїхати і я до них. І щоб вони не боліли і я сама не боліла. Саме головне – щоб здоров’я було. Щоб все було добре.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/