Мені 72 роки. Я живу в Охтирці. Бойові дії в нашому місті почалися в перший день війни. Під час обстрілу військової частини я був неподалік.

Магазини не працювали, аптеки теж. Коли поїхав у Суми, щоб щось купити, потрапив під обстріл. Вдома були овочі. Кілька разів нам привозили м’ясо птиці з Полтави й Котельви. 

Діти на два тижні виїжджали з Охтирки, а ми з дружиною не захотіли.

Під час авіаобстрілів ховалися під парканом або в погребі, бо страшно було залишатися в будинку. 

Я думаю, що війна нескоро закінчиться.