Пихтіна Анастасія, учениця 9 класу Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Криворізької сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шевчук Людмила Олександрівна

Війна. Моя історія

Ах, молодість! Яка вона багата

На почуття, політ і відкриття.

Вона легка, відважна і крилата

І перед нею ще усе життя!

Молодь - юні, натхненні, впевнені, в міру зухвалі, енергійні, рішучі, окрилені ідеями, сповнені сил … Та війна з росією докорінно змінила життя української молоді. І ось здійснились пророчі заповітні слова Захара Беркута:

«Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата…, і почнуться великі свари і роздори… та доки будете жити в громадському порядку, дружньо держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас…»

З самого початку бойових дій юнаки та дівчата долучилися до підтримки своєї громади, допомагаючи з розповсюдженням гуманітарної допомоги, розміщенням внутрішніх переселенців і підтримуючи вразливі групи населення. Молодь систематично поширює інформацію про видачу гуманітарної допомоги серед односельців (як особисто, так і за допомогою соціальних мереж), проводить опитування щодо потреб населення, організовує зустрічі з ветеранами, самотніми літніми людьми, здійснює безпосередню доставку і сортування у пунктах видачі, консультує, приймає та реєструє заявки на евакуацію.

Також молодь долучилася до акцій «Допоможи ЗСУ». Збирали матеріал для маскувальних сіток, баночки зі скла для вітамінного смузі, робили свічки-розпалювачі, плели сітки.

Наступний напрямок роботи молоді - центр консультативної та менторської допомоги. Так як наша громада – сільська місцевість, тож не в кожного є змога під’єднатися  до мережі Інтернет. Молодь разом з педагогами створили  консультаційний пункт, де кожен охочий може отримати освітню, психологічну допомогу. Педагоги проводять майстер-класи, онлайн-заняття, тренінги, консультації.

І от гордість брала, коли малюки, так, по-дитячому, брали з нас приклад, збирали кошти на потреби ЗСУ різними способами: плели браслети та продавали, створювали блок-пости, де розповідали віршики про Україну і просили задонатити на потреби армії.

Тепер ми з впевненістю можемо сказати: «Ми – українці, сила наша – в єднанні, ПЕРЕМОГА за нами».