Двадцять четвертого лютого я була вдома, мені подзвонили діти та сказали, що чують вибухи. Я пенсіонерка, вже не працюю.
Я виїжджала на дачу до знайомих, але повернулась додому. Разом переживати жахи війни було легше.
Онуку я не бачила вже рік, вона виїхала на навчання до Кракова. Я дуже за нею сумую. У мене депресивний стан, я чекаю на перемогу. Сподіваюсь, що скоро побачу онучку і буде щастя та мир.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.