У червні 2014 року я перебував у Луганську. Почалася війна, коли зайняли прикордонну заставу. Був напад спочатку в Станиці Луганській, а потім і в самому Луганську.

Обстрілювали мій будинок. Я жив недалеко – там, де знаходився сьомий відділ, колишнє розвідуправління УВС. І на нього був напад, стріляли й захоплювали.

Починаєш розуміти, що це може бути скрізь

Мої дружина й син виїхали відпочивати на море. Почалася війна, я не хотів, щоб вони поверталися до Луганська. І вони біля моря залишилися, зняли квартиру. А потім я туди приїхав. Довелося виїхати, тому що стало неприємно там жити.

У мене був хороший будинок, хороша робота. Коли я приїхав до Києва, довелося важко працювати, аби заробити на шматок хліба. У мене все докорінно змінилося. Почав більше бачити, розуміти, що дуже важливо.

Коли почалася війна у Слов’янську, ми на це дивилися, ніби це зовсім далеко. А потім, коли з’явилося і в нас, починаєш розуміти, що таке може бути скрізь.