"Почуваюся потрібним тут. Але хочу додому"

У шелтері для маломобільних та літніх переселенців у Дніпрі від початку повномасштабного вторгнення Росії допомогли тисячам людей. Хтось пробув у прихистку лише кілька днів, доки йому допомагали відновити документи й оформити «переселенські». Хтось – кілька місяців, бо потребував належного догляду, консультацій медиків чи операцій. Далі людей переправляють до безпечніших місць у центрі та на заході країни, а подекуди – і за кордон. Матеріал Радіо Свобода.

Володимир Литвинов працює в шелтері півтора року. Він – також переселенець. Говорить: після того, що бачив у рідному шахтарському містечку Гірську на Луганщині, йому вже нічого не страшно.

У шелтері

Володимир розносить вечерю по палатах, допомагає поїсти тим, хто не може цього робити самостійно.

«Я працював на шахті вдома, ніс відповідальність за людей, і тут – так. Боятися? Мені вже нічого, я вже все бачив, війну бачив. У нас там прилітало. Житло… Одну машину тільки врятував, нову, тільки пригнав. Тут знімаємо будинок – дві кімнатки, дружина й онук. Складнощів – немає. Мені було й набагато важче в житті. У нас біда на всіх – одна. Хтось же повинен цим людям допомагати. Кожен із нас міг опинитися чи, може, ще й опиниться в їхньому становищі. Це все могло статися й зі мною… Розмовляємо, люди дякують. Почуваюся потрібним тут. Але хочу додому», – говорить Володимир.

Зараз у шелтері для переселенців літнього віку та з інвалідністю перебуває близько пів сотні людей. Центр заснувала громадська організація «Океан добра» ще у березні 2022 року – за сприяння міста. Тут прибулі отримують постійну соціальну підтримку: триразове харчування, побутовий догляд, допомогу у відновленні документів, зверненні до лікарів й у разі потреби – лікування.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.