Я з Дніпропетровської області. Життя було спокійне, приємне. Після того, як вторглися росіяни, все змінилося. Здоров’я погіршилось, труднощі почалися. 

Ранок ранній. Почули вибухи – дуже злякалися. Дуже було тяжко, ми не знали, що робити, куди діватися і що далі буде. Нікуди не виїздили, постійно були вдома. Як би тяжко не було, а хотілося бути в рідному місті. У нас були медикаменти, продукти – ми не голодували. По-середньому було тяжко.

Шокувало те, що чужинці вторглися до нас. Казали, що рятують нас від чогось. Дуже це шокувало, ми не думали, що таке може бути.

У всіх похитнулося здоров’я в першу чергу, морально стало важко. Не буде вже того життя, яке було раніше.

Добре, що люди об’єдналися. Стали більш людяніші, ніж до війни, почали щось запитувати, більше допомагати.

Хочеться, щоб якнайскоріше війна скінчилася, хоч і цього літа. Хочеться бути з рідними, друзями в спокої, в радості. Щоб все було добре, і мир для кожної людини. Думаю, надалі ми будемо більш загартованішими, ріднішими.