Любарська Дар'я, учениця Слов’янської ЗОШ №9
Хочу розповісти історію про один день з мого життя. Я народилася в Слов’янську, що на Донеччині. Моє місто славиться керамікою, санаторіями, солоними озерами з лікувальними грязями. Також воно вважається одним із найзеленіших й екологічно чистих в Донецькій області. Я обожнюю моє місто, адже тут живе вся моя родина, найкращі друзі. Але з нього почалася сумна історія нашої країни, тривала й кривава окупація…
12 квітня 2014 рік … Цю дату я запам’ятала на все життя. Саме в цей день у моє місто прийшла біда у вигляді проросійських окупантів. І почався безлад, постріли, на вулицях з'явились озброєні люди, блокпости. Тільки уявіть: дев’ятирічна дитина, яка збирається їхати на танці з бабусею, чує постріли й не розуміє, що коїться. Цією дитиною була я.
Потім ненароком я почула розмову моєї матусі з бабусею, вони говорили, що наближається щось дуже страшне. Саме в той момент я усвідомила, що почалася війна.
Для мене цей день означав тільки те, що з моїм містом незабаром станеться біда. Коли почали літати перші гелікоптери та літаки, і було чутно вибухи, я не могла відкрити вуха через те, що весь цей шум мене лякав. Це було настільки голосно та неприємно, що я плакала щоразу, як тільки-но чула його.
У передмісті Слов’янська є селище Семенівка. Саме воно дуже постраждало під час воєнних дій. Багато його жителів зіткнулися з новою реальністю, коли вийти на подвір’я було небезпечно. У цьому селищі жила моя прабабуся й усе це бачила на власні очі. Вона не могла повірити, що знову стає свідком лихоліття, адже коли була зовсім маленька, пережила Другу світову війну й сподівалась на спокійну старість. Людина, яка бачила військові дії, що забирали людські життя, більше не хотіла пережити смерть близьких, руйнування будинків і жахливий страх, який буде існувати в підсвідомості все подальше життя.
Будь-які військові дії завжди призводять до матеріальних збитків і загибелі людей. Найбільше всього від конфронтації страждають літні люди та діти.
Найгірше, що війна не дає людині вибору: воювати чи ні - все визначається «наближеними до престолу», і їхня поведінка не завжди може бути правильною. Зазвичай, ці люди думають тільки про своє життя. Їх не цікавить думка народу й вони діють так, як вважають за потрібне. На жаль, ті, хто затівають війни, швидше за все, не задумуються про те, як же нелегко буде звичайним мирним громадянам.
Що означає мир для мене? Мабуть, мир - це гармонія й рівновага всього життя на планеті, а також далеко за її межами. Мир – це коли в жодній країні не страждають люди від пострілів та вибухів, мир – це коли кожен чоловік з армії повертається додому, де його чекають, мир – це коли усвідомлюєш, що ти − найщасливіша людина й можеш все.
