Все життя живу у Петровці. Є діти і навіть онуки. Було нормальне життя. А як почалася війна, почалися стрілянини, гуркотіло і вікна гриміли. У підвалі сидів, ховався, був такий момент. Будинок не постраждав, слава Богу.

Зараз обстрілів немає, тихо. Але життя все одно гірше, ніж було до війни. Все дорого, все дорожчає. В Луганськ взагалі важко проїхати. Дочка працює, але зарплата маленька. Найскладніше те, що проїзд в місто неможливий став, все повідомлення тепер неможливе.

Мрія є. Щоб закінчилася війна і діти не знали, що таке війна взагалі.