Для Валентини Книш трагедії, які трапилися з її найближчими людьми, емоційно затьмарили військові події.
Я тут жила, тут живу і нікуди йти не збираюся, це моя земля. У мене було важке життя. Мого сина вбили в 2007 році, потім чоловік захворів на рак і помер.
У грудні 2014 року, коли почалися бойові дії, мій молодший син лежав у Волновасі на операції, а чоловікові було дуже погано, він вже вмирав. Тому під час обстрілів будинки сиділи, нікуди не бігали ховатися, хоч і страшно було.
Були перебої з водою, але хлопці - слюсарі намагалися швидше відремонтувати. Вони молодці, все роблять, що можуть. Рінат Ахметов нам допомагав гуманітарною допомогою, спасибі йому.
Я мрію, щоб стало, як раніше, щоб ми жили мирно, єдино, без війни і без блокпостів.
.png "Імена")
