"5 березня вперше почули, як літав літак. Думали, що то неправда. Спочатку кидав дві бомби, потім – 4. Потім – 8, - каже Вікторія з Маріуполя. – Жили у Приморському районі. Пішли по питну воду 13 березня. Почалися прильоти мін. Я закричала.

Чоловік сказав, що треба не кричати, а падати вниз. Здавалося, що з лівого плеча прилетів уламок. Це було дерево. Підвела голову на свій будинок, побачила, що у людей повилітали вікна. Потім у вікнах побачили снаряд.

Ти не знаєш, де краще. Померти у черзі за водою чи вдома. Я переконувала людей, що буде добре. Але біля самої нерви вже здали".