Я переїхала сюди 2012 року, а 2014 року почалися бомбардування. В мене дві доньки. Одна працює лікарем, а інша – продавцем. Ми мали чудову сім'ю, ми прожили з чоловіком прекрасні 56 років.

Я навчалася у Росії, а вся трудова діяльність пройшла в Україні. Я жила у Луганську, потім переїхала до Нижньої Вільхової. Купила будинок, то й живу тут.

Дуже добре пам'ятаю той день, коли розпочалася війна. 14 червня 2014 року почалися бомбардування – і у чоловіка не витримало серце, він помер. Ховали його скромно, бо того дня все було заборонено.

Не можу сказати, що маю високу пенсію, але я на неї живу. Буває, що ми чуємо, як десь бомбять, але тут у нас все тихо. Щоправда, у 2014 році багато будинків було розбито.

Хотілося б назавжди забути війну та початок бомбардувань, але я не зможу це зробити, бо 14-го числа помер чоловік.