Я прокинулась від вибухів. Не зрозуміла, що сталось. Зателефонувала рідним, всі були шоковані. Почались обстріли, тож я вирішила виїхати з міста. Мене налякав обстріл вокзалу, де загинуло багато людей. Я виїхала самостійно. Морально мені це далось дуже важко. Дев’ять місяців прожила в Черкаській області. Щодня дзвонила друзям, дуже сумували за Краматорськом.

Довго я не витримала, вирішила повернутись. Кожен куточок у квартирі гріє душу. Не так страшно переживати війну у рідних стінах. 

Багато друзів виїхало з міста. Мені дуже їх не вистачає. Я чекаю тільки на мир. Хочу, щоб життя знову стало спокійним.