Про початок війни я дізнався зранку з виступу президента України по телевізору. Коли нас почали сильно бомбити, ми зібрали речі та поїхали на своєму автомобілі. Трудність у тому, що прийшлося все кинути: роботу, дім – і виїхати. 

Дуже близько від нас падало все: і бомби, і ракети. Війна шокувала. Стільки всього зруйновано, стільки вбито людей…

Усі родичі виїхали, нікого не залишилося в Гуляйполі. Усі разом зараз у Запоріжжі. Ми часто приїжджали сюди, знаємо це місто, тому сюди і поїхали. Це недалеко від нас. Зараз я підробляю, але постійної роботи не маю.

Якби ж я знав, коли війна закінчиться… Хотілося б, щоб скоро, і можна було повернутися додому.