Я жив у Лисичанську. У перший день війни почались обстріли. Я не розумів, що робити. Почали летіти снаряди, зникало світло, не було води. Я виїхав з родиною у Старокостянтинів. Знайомі допомогли мені з житлом. 

Рік тому мій син загинув у Донецькій області. Я поховав його в Харкові, бо він дуже любив це місто. 

Я хочу бачити Україну в кордонах 1991 року разом із моїм рідним Лисичанськом. Я ніколи не був у Криму. Після перемоги планую туди поїхати.