Я жила у Бахмуті, працювала комірником на кухні в центрі реабілітації дітей. У перший день війни я з колективом готувала сніданок для дітей, потім прийшов керівник і повідомив, що почалась війна, тому ми не будемо працювати.  А потім почалося життя під обстрілами у підвалі.

Багато моїх знайомих та колег загинуло під час обстрілів.

Я виїхала до Дніпра в травні, а в грудні мій будинок у Бахмуті зруйнувався після прильоту снаряду. Це страшно переживати. Зараз я все ж таки сподіваюсь на повернення додому після закінчення війни.