Війна застала мене в Харкові. Я був в гостях у сина. Приїхав на три дні, але вже три роки живу тут. Ми були на Салтівці. Там нічого не працювало. В аптеках були величезні черги. Питну воду я набирав за десять кілометрів. Після початку обстрілів ми переїхали в іншу квартиру - в район, де було спокійніше. По вулицях літаки дрони, мені було погано від цих звуків. Ракети також часто пролітали. 

Зараз син на війні. Я виживаю завдяки гуманітарній допомозі.

Пенсія у мене маленька. Якось намагаюсь крутитись. Мене приємно вразив Фонд Ріната Ахметова. Були часи, коли допомоги не було. Підтримка Фонду була вагомою. 

Я мрію повернутись додому. Не знаю, хто живе в моїй квартирі. Чи вціліла вона взагалі. Дуже хочу мира. Чекаю сина додому.