Війна мене застала вдома. Я маю інвалідність, тож відразу було тяжко. Обстріли були страшні, не знала, як себе уберегти. Не було води, світла та газу. Продукти привозили волонтери. Я не могла повірити, що росіяни на нас напали. 

Я ледве пересуваюсь по будинку. Не знаю, що буде далі. По селу вже багато разів прилітало.

На моїй вулиці геть мало людей, але мені всі допомагають. 

Зараз я чекаю тільки миру. Хочу жити в тиші та спокої. Янголів-охоронців нашим ЗСУ.