Я виїхала з Луганська у 2014 році. Жила в Харкові. У перший день війни я була з донькою вдома, прокинулась від вибухи. Згадала відразу Луганськ. 

Я пішла з донькою у підвал. Там ми прожили тиждень. Харків постійно обстрілювали. Мені було страшно, коли літали літаки. Моя дитина боялась кожного гучного звуку. Я вирішила виїжджати.

Ми дуже довго стояли на вокзалі. У потязі було багато людей. Я їхала стоячи 16 годин. 

Ми приїхали до рідних у Тернопіль. Тут і живемо. Донька ходить до психолога. Це хоч якось допомагає. Мій чоловік зараз воює. Я сподіваюсь, що перемога скоро настане.