Я лікар-психіатр з Бердянська. Працював у складі бригади швидкої допомоги. Три місяці тому виїхав з дружиною у Запоріжжя. Нас прихистили свати.

Не було зв’язку і газу. По вулицях ходили російські військові. Дружина вже не могла витримувати такого життя. Заради неї я кинув роботу й погодився на від’їзд. У Запоріжжі для мене немає вакансій. Я вже рік на пенсії, але ще хотів би попрацювати.

24 лютого ми виглянули у вікно й побачили, як по нашій вулиці їхав бронетранспортер, а попереду нього йшли солдати з автоматами.

Ми виїхали на своєму автомобілі без проблем. Коли вибралися з окупованої території, полегшено видихнули. 

Мене шокує те, що росіяни вторглися на нашу землю і що на них немає ніякої управи. Але впевнений, що все буде добре, просто треба це пережити.