Я з Нікопольського району, тут народилася  жила. Мені 62 роки. Чоловіка немає - у 2015 році помер, я сама залишилася. В мене три сина, доньку похоронила.

Старший син був у Дніпрі, він 24 лютого мені зателефонував і сказав, що війна почалася. Я ніде не виїжджала, проживаю в Олексіївці. І сьогодні били. А куди тікати? Сидимо тут.

Ми гуманітарну допомогу отримуємо, я курей тримаю, качок, пенсія є, в мене все є.

Онук у Нікополі живе. До нього син їздить, інколи і я приїжджаю. У мене шестеро онуків. Жити треба, і хочеться жити. 

Кажуть, що до нового року закінчиться війна, а я не вірю в це.