Любов Марченко на одинці переносить всі тяготи війни. Своєї родини немає, родичі роз'їхалися. Жінка не хоче залишати рідне місто та рідну вулицю. Під час повітряної тривоги ховається у підвал. Будь-який різкий звук лякає, але Любов Іванівна вірить, що перемога України не за горами.
"Пляшка води тріснула, а в мене вже ноги підкошуються, ніби обстріл почався"
Переглядів 426