Петровська Анастасія, 10 клас, Комунальний заклад «Харківський ліцей №70 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Третяк Лідія Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Минає тисячний день війни - момент, який не просто нагадує про час, але й відчутно відбивається в кожній хвилині мого життя. 1000 днів болю, втрат, але водночас і сили, боротьби та надії. Ці дні змінили мене, мою родину, мою країну. Кожен з нас проживає цей шлях по-своєму, але всіх нас об'єднує одне — прагнення миру та свободи. Мій шлях почався з невіри в те, що це реальність.
Мені було дуже страшно й зовсім не зрозуміло, спочатку виникло питанням: «Чи йти зараз до школи? І чи йти кудись взагалі?»
Перші тижні були жахливими: звуки сирен та вибухів, ночі в підвалі, тривога за близьких, повне нерозуміння, евакуація друзів та знайомих. Ці дні змусили мене замислитися про важливість життя. У квітні ми евакуювались в місто Умань на два місяці. За той час я багато переосмислила та психічно подорослішала. У вересні батько пішов захищати нашу країну. Це було важким ударом для нашої сім’ї, але ми розуміли, що він не міг вчинити інакше — захист батьківщини для нього був питанням честі. Кожен день ми чекали новин від нього, хвилюючись за його безпеку. Ці переживання об’єднали нашу родину ще більше.
З того моменту я стала долучатися до волонтерської діяльності. Плести сітки - стало частиною мого життя. Також я активно долучалася до зборів коштів.
Кожен внесок, навіть найменший, здавався важливим і значущим. Відчуття єдності та взаємної підтримки надихало менепродовжувати волонтерську справу, коли навіть ставало важко. Це навчило мене співчуттю, солідарності та розумінню того, що спільними зусиллями ми можемо зробити більше, ніж здається на перший погляд. Наразі я досі займаюсь волонтерством і вважаю, що таким внеском допоможу пришвидшити нашу перемогу. Я вважаю, це способом бути частиною боротьби за наше майбутнє. Волонтерство стало частиною мене. Мій шлях під час війни — це шлях надії.
Вірю, що попереду на нас чекають мирні та щасливі дні, коли ми зможемо з гордістю сказати: ми вистояли.
Протягом цих днів, війна навчила мене цінувати кожен момент, кожну зустріч, і головне — бути відповідальним за майбутнє своєї країни. Вірю, що разом ми здобудемо перемогу. Ці 1000 днів війни стали шляхом дорослішання і формування моїх цінностей. Я побачила, що навіть у найскладніших умовах ми можемо зберігати людяність і підтримувати одне одного. Війна змінила всіх, але вона також дала зрозуміти, що ми маємо сили побудувати нову Україну - вільну, незалежну і сильну.