Відправила свою 14-річну дитину, яка має інвалідність, до бабусі у село у Куп'янському районі. 22 лютого поїхала за дитиною, щоб забрати додому, повернутися ми не змогли. Наше місто бомбили й довгий час жили під окупацією без грошей. Не було зв'язку довгий час з родиною. З нами жила ще старенька хвора бабуся, яка також потребувала допомоги. Ми її забрали з собою, бо там, де вона жила дуже не безпечно. найприємнішим моментом було, коли побачила у вересні, як наші захисники звільнили наше село від російських агресорів. Від щастя, що я повернуся додому і від їхньої сміливості та силі. Плакала, коли побачила наш прапор, це був найщасливіший день у моєму житті. Зараз не працюю, бо доглядаю за дитиною інвалідом.