Олена Карпенко, Комунальний заклад "Пісочинська початкова школа "Надія"

"Чому бути українкою –це моя суперсила"

Лютий – останній місяць зими. Для всіх українців – пам’ятний місяць. До війни, у мирному житті, я, Олена Карпенко, з натхненням працювала директором КЗ Пісочинська школа «Надія» Пісочинської селищної ради.

Півтора року тому все змінилося. Почалася війна. Я зрозуміла, що часу на розгубленість, невіру у мене просто немає. Учні, їхні батьки, вкрай потребують: психологічної підтримки, гуманітарної допомоги, хотілося поділитися з ними своєю вірою у нашу Перемогу, вірою у сили ЗСУ. Сотні людей селища були змушені цілодобово знаходитись в бомбосховищі нашої школи аби уникнути небезпеки.

Я дуже вдячна своєму колективу, бо завдяки зусиллям кожного вже протягом місяця він став по-справжньому сильним, вільним духом та незламним війною та тими подіями, які зараз відбуваються у нашій країні.

А з середини весни майже щодня наша команда у «Надії», не дивлячись на сирени та загрози обстрілів, роздавала гуманітарні набори різним категоріям жителів селища. Разом з колегами ми також займалися плетінням захисних сіток для наших ЗСУ, також пройшли курси з надання першої медичної допомоги, відвідали Міжрегіональний Центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування, де отримали сертифікати «Основи мінної безпеки, дії під час надзвичайних ситуацій».

Пізніше я зрозуміла, що волонтерство - це покликання душі. Найкращий подарунок для нас - це щасливий погляд тих, кому вдалося допомогти. Разом з Марією Поповою ми стали волонтерами фонду “Україна в Броні”. Допомагали водіям та лікарям, які працювали на Салтівці. Також залучали наших діточок до підняття бойового духу ЗСУ.

Учні школи та вихованці дитячого садочка малювали патріотичні листівки, які потім ми передавали нашим захисникам. Згодом прийшла ідею з цих малюнків зробити магнітики, продавати, а вилучені кошти донатити на підтримку ЗСУ.

Мені хотілося робити більше. Так на початку літа 2023 разом з однодумцями – Наталією Високосовою та Валентиною Тимошенко був створений офіційний благодійний фонд під назвою “Талан.юа”.

Наталя Високосова із своїм чоловіком розпочали допомагати нужденним на початку березня: привозили до школи тару для обідів, одяг, необхідні речі для війскових. Водночас с компанією “Portosha” збирали кошти для ЗСУ, допомагали військовим чим могли. Це тривало протягом 6-ти місяців, доки ми разом вирішили створити офіційний благодійний фонд під назвою “Талан.юа”, розуміючи, що таким чином зможуть робити для нашої Перемоги набагато більше.

Згодом до фонду долучилися такі ж самі небайдужі люди, як і ми, і ось тепер маємо злагоджену команду волонтерів, які весь свій вільний час, практично цілодобово, безкоштовно роблять все для людей, які постраждали від війни та потребують допомоги. – Наталією Високосовою та Валентиною Тимошенко був створений офіційний благодійний фонд під назвою “Талан.юа”. Це й соціально незахищені верстви населення, також люди, які втратили роботу, мають двох та більше дітей тощо.

Один із основних напрямків нашої діяльності - діти. Війна і дитинство речі, які важко поєднати: стрес, депресії, відчуття небезпеки - все це прийшло до наших дітей несподівано, але з цим можна боротися. Зрозуміло. що наша команда робить все, щоб забезпечити дітей продуктами харчування, проводить різноманітні майстер-класи.

Але діти відчувають себе по-справжньому щасливими та потрібними, коли приймають участь у наших конкурсах малюнків для ЗСУ. І головне не те, що за ці малюнки діти отримують подарунки у вигляді іграшок, солодощів, а те, що їхні маленькі різнокольорові листівки ми обов’язково відправляємо на фронт до наших захисників.

А як же допомога ЗСУ? Звичайно, це в пріоритеті. Для нас це дуже велика честь – надавати нашим захисникам теплий одяг, медикаменти, харчові набори.

Поруч йде допомога шпиталям, лікарням. Це такі необхідні зараз обладнання, медикаменти, медичні матеріали.

Також наші небайдужі батьки, діти, працівники закладу долучились до проведення благодійних ярмарок. Смаколики власного виробництва, поробки, прикраси та ще багато чого виставляли на продаж. Звичайно ж, усі вилучені кошти задонатили на допомогу ЗСУ. Від чистого серця, з усією душею, з вірою у нашу неньку Україну!

Ми долучили ще такий напрямок роботи, як допомога мешканцям деокупованих територій. Передаємо їм не тільки продукти харчування, а одяг для дорослих та дітей, гігієнічні засоби. Але хочеться зробити набагато більше, але на жаль у добі всього лише 24 години. Я пишаюсь нашою країною Україною, тим, що я - Українка, нашими людьми і разом з моїми друзями ми зробимо все, щоб наблизити таку жадану ПЕРЕМОГУ!