Війна застала мене вдома. Я навіть не встигла зрозуміти, що відбувається, коли почулися перші обстріли. У перші хвилини мене охопив такий страх. Поступово я заспокоїлася і вирішила, що ми залишимось удома. Виїжджати було страшно й незрозуміло куди, та й дітей виривати з дому я не хотіла. Пів року ми жили без води та газу. Було дуже важко, особливо з двома дітьми.

Ліки й продукти майже не завозили, тож нас рятували тільки ті запаси, які встигла зробити ще до початку всього цього. 

Ми не хочемо виїжджати. Дуже хочеться, щоб нарешті стало тихо.