Ольга Леонідівна вивезла дітей з окупованого Енергодара, бо не хотіла, щоб їх змусили відвідувати російську школу. Вони й так злякалися, коли окупанти ввійшли в місто

Мені 36 років. Я з Енергодара. У мене звичайна сім’я. Тільки брата немає, він помер. Мама в Німеччині працює. Ми з дітьми були в Запоріжжі, а потім переїхали до іншого міста.

Добре запам’ятали, коли взяли місто Енергодар. Після того діти стали всього боятися. А коли ми жили в Запоріжжі на п’ятому поверсі, у нас вікна вилетіли. Цього вони теж злякалися.

Тепер дітям страшно жити в багатоповерхівці.

Я вивезла дітей з Енергодара, бо говорили, що окупанти будуть змушувати їх ходити в російську школу. Виїхали за один день. А от зараз людям важко з виїздом - їх у Василівці не пропускають.

Я дуже вдячна волонтерам, які допомагали нам в Запоріжжі. Ми приїхали без нічого. Мені подруга квартиру знайшла, а її потрібно було чимось обставляти, і нас виручили волонтери. 

Після закінчення війни буду радіти. Діти підуть до школи, а я – на роботу. Будемо жити, і все в нас буде добре.