Коли почалась війна, я був вдома. У Нікополі відразу почали стріляти. Це було жахливо, бо було дуже гучно. Я не міг зрозуміти, що відбувається. Російська армія наступала стрімко. В принципі, я цього і очікував, бо вони збирались біля нашого кордону. Магазини закрились, але продукти у мене були. Після того, як підірвали Каховську ГЕС, не стало води питної та технічної. Я звик поливати город, а зараз половина садиби стоїть сухою. 

Мене шокувало, що ракети літають над будинками. Одного разу вони влучили в завод. І так відбувається постійно. У такі години я сиджу в підвалі. Поки нікуди не виїжджаю. Намагаюсь долати труднощі, що все ж таки миру дочекатись вдома.