У перший день війни було страшно і гучно. Обстріли не припинялися. Аптеки закрилися, магазини не працювали, ліків не було, а продукти швидко закінчувалися.

Я виїжджала до Закарпатської області. Було страшно, але потрібно було дістатися безпечного місця.

Потім я повернулася додому. Після прильоту снаряду у будинку був розбитий дах і вікна. Поступово я все відновила, відремонтувала дім і повернулася до звичного життя.

Зараз я чекаю миру. Мрію, щоб більше ніхто не переживав такого страху, і щоб наші домівки були безпечними.