Я жила в Скадовську, коли почалася окупація. Спочатку не вірила в те, що відбувається. У місті не було продуктів, і люди буквально дрались за пачку гречки. Було страшно, особливо коли чоловік пішов захищати Україну, а я залишилась сама з двома дітьми.

У місті було багато росіян, і залишатися стало небезпечно. Ми поїхали до рідних у Херсон. Звідти виїхати майже неможливо.

Дивом нам вдалося виїхати в Одесу разом із місцевими жителями. З Одеси ми поїхали до чоловіка в Кропивницький, але там житло було дуже дороге. Тому вирішили переїхати в область, де змогли хоч трохи облаштуватися.

Зараз я живу далеко від рідного дому і чекаю миру. Розумію, що наше майбутнє буде тільки у єдності та підтримці одне одного. Хочеться вірити, що колись настане час, коли можна буде жити без страху, повернутися додому і відчути спокій.