Сергій працював в Енергодарі на атомній електростанції. Він постраждав від окупації так, що більше не зміг лишатися вдома
Я з міста Енергодар. Захопили нас дуже швидко. Шокувало те, що люди пропадали. Особисто мене затримували. Тримали в полоні, били, знущалися.
Я виїхав десь у червні того року. Ми тиждень не могли поїхати - нас не пропускали. Я виїхав із дружиною, онуком і дочкою у місто Ромни Сумської області. Тут родичі жінки живуть.
Мої мати й батько залишились там. Сестри також. Теща потрапила під обстріл. Коли вона ще була в Енергодарі, у неї перед балконом розірвався мінометний снаряд, її контузило, отримала травми серйозні.
Нам на роботі на тепловій станції давали гуманітарну допомогу. І на атомній електростанції давали. А так – переважно рашисти все відбирали.
Зараз роботи не маю. Я працював на взуттєвій фабриці в місті Ромни, а зараз не працюю.
Надіємося, що війна скінчиться якнайшвидше. А щодо майбутнього, все буде Україна.