Я була вдома, коли почула вибухи. Потім дізналась, що то були обстріли. Три місяці не було продуктів та ліків. Після підриву Каховської ГЕС не стало питної води. Важко зараз виживати. У село приїжджають різні благодійні організації, які допомагають. Це рятує людям життя. За час війни всі згуртувались.

Мені допомагає донька, а в селі є багато самотніх пенсіонерів. 

Я поки залишаюсь вдома. Лежу вночі і нічого не боюсь. Я сильна людина. Нікуди їхати не хочу. Рідко бачу онуків, які зараз далеко. Чекаю миру кожного дня, щоб зустріти дітей вдома.