Перший день війни був гучним. Росіяни почали обстрілювати аеродром, біля якого я жила. Я дуже злякалась, але потім почала звикати до тяжкої буденності. Коли бомбили місто, я з дитиною бігала в укриття. Дитина кричала під час вибухів. 

Це був звичайний підвал. Потім я зрозуміла, що там може завалити, тож залишалась вдома.

У магазинах не було продуктів. Треба було щось робити, щоб вижити. Я з дитиною виїхала до села, з собою забрали домашніх тварин. Я придбала будинок, тож у мене хоча б є власний  куточок. Дуже хочу миру. Коли все закінчиться, я повернусь додому.