24 лютого ми дізналися, що почалася війна. Так і далі живемо й робимо. Нам видають гуманітарну допомогу, воду очищену. Після підриву Каховської ГЕС взагалі без води всі сидимо.

Раніше городи поливали, а зараз немає чим поливати. На городі, вважай, нічого не садимо. Тільки для себе трошки. 

Світло виключають два-три рази на добу. Буває, й сім годин немає світла, буває – чотири. По-різному. 

У нас в селі всі вдома, ніхто нікуди не виїжджає. Про майбутнє мало хто думає. Живемо одним днем. Раніше були всякі мрії, про щось думали наперед. Зараз головне – вижити, і мир щоб настав.