Мені 33 роки. Маю чоловіка і двох синів. Старшому – одинадцять років, меншому – півтора роки. Ми жили на межі Миколаївської і Херсонської області. Про початок війни дізналися з новин. Згодом почули вибухи. Після першого обстрілу у будинку вилетіли вікна. Ми ночували у підвалі. У ньому було холодно. У березні виїхали у інше місто. Узяли з собою лише документи.
Зараз у нашому населеному пункті немає ні газу, ні світла, ні води. Зруйновано багато житлових будинків, школа, дитячий садок і сільрада.
Чоловік залишився без роботи. Важко матеріально й морально. Діти налякані. Ми покладаємося на ЗСУ. Віримо в перемогу. Ми повернемося додому і почнемо все з нуля.
