Нестеренко Кирило

8-г клас, Харківський ліцей №172

Вчителька, яка надихнула на написання – Борисова Валентина Олексіївна

Моя Україна майбутнього

Я народився в найкращій у світі країні. Моя Батьківщина – Україна. Я щиро люблю її, пишаюся і вірю, що майбутнє у неї прекраснє.

На жаль, зараз у країні йде війна, і мені, як і багатьом громадянам, довелося покинути рідний дім, виїхати у безпечне місце, де я можу навчатися, але сум за рідним Харковом супроводжує мене другий рік.

Свята віра у щасливе майбутнє моєї держави надає мені сили та наснаги у навчанні ( а вчитися я люблю і вмію). Я хочу жити так, як це було до війни: навчатися в гімназії, ходити до гуртків і завжди бачити спокійні обличчя батьків. Мрії, кажуть, збуваються, якщо в це вірити. Я вірю в наші ЗСУ , які наближають той день, що принесе нам впевненість у майбутнє. Після перемоги легко не буде, і ніякої чарівної палочки не існує, щоб відразу все відновилося. Нас чекає багато роботи у всіх сферах життєдіяльності. Ми все зможемо. Ми витримаємо все. Зараз у Харкові безоплатний проїзд у всіх видах транспорту - то хай він збережеться і після війни. Поступово почнуть зникати притулки для дітей та людей похилого віку. Дорослі отримають гідні умови праці та гарну зарплатню й будуть більше часу приділяти своїм родинам. Пенсіонери отримуватимуть гідну пенсію. Ми всі збагнемо, що все своє – найкраще. Ще більше навчимося берегти та цінувати природу. Люди, які виїхали за кордон обов'язково повернуться додому. Я впевнений, що майбутнє моєї України буде світлим та мирним, незважаючи ні на що.

Коли Україна переможе, ми обов'язково станемо найкращою країною в Європі. До нас поїдуть туристи, щоб побачити той народ, який зміг відстояти свою гідність і незалежність,

і серед цих українців буду я зі своєю родиною.