Ми з міста Дружківки. У нас велика родина - шестеро людей. Займались підприємництвом.
Коли розпочалася війна, було дуже страшно. Ми не розуміли що нам робити і як бути. Дуже злякались не стільки за себе, стільки за онуків.
У нашому місті три місяці не було води й газу. Світло вимикали по годинах. Було холодно, ми замерзали. Продуктів не було у магазинах. Було дуже важко.
Найбільше вразила допомога від волонтерів, ставлення людей. Коли ми ще жили у Дружківці, нам потрібно було везти дитину у Дніпро, там ми зустріли дуже чуйних людей.
Після останнього влучання онук став сильно заїкатися. Ми тоді прийняли рішення евакуюватися. Виїжджали самі, без жодних труднощів.
Обрали Світловодськ, бо тут відносно спокійно, все працює і у нас тут мешкають знайомі.
У родині ми стали більш згуртованими, навчились всі разом долати стрес.
Ми сподіваємось, що все налагодиться, втихомириться, ми переможемо і все буде добре.
