Олександр виїжджав з Донецької області двічі. Він думав, що зможе повернутись додому, але поки що там надто небезпечно

Мені 63 роки. Я жив у місті Білицькому Донецької області. Удома застала мене війна. Був обстріл, ми ховалися у бомбосховище. А потім вирішили виїхати. У моїй квартирі вікна вилетіли. Я, як міг, заліпив, і поїхали.

Дорога була тяжкою. Людей було дуже багато з Донецької області. У кожному купе по дев’ять чоловік було. Ми увесь час сиділи, а дехто, взагалі, стояв.

Спочатку ми поїхали в Чернівці. Жили в школі у спортзалі. Прийняли нас там добре. Була гуманітарна допомога з-за кордону, навіть лікарі були. Побули ми там два місяці, але додому дуже хотілося. Повернулися додому, а там краще не стало - то виїхали в Сумську область. Тут хоч жити можна.

Думаю, навесні війна може скінчитися. Поженуть росіян подалі від нашої землі. Чим далі, тим краще. Нам буде спокійніше, і треба буде відбудовувати Україну. Я думаю, що все буде добре.