У перший день війни я збирала дитину до школи. Я не вірила, що почалася війна. Нас обстрілювали дуже сильно. Ми опинилися під окупацією, у місті не було ні води, ні їжі, ні світла. Ми виїхали, аби прокормити дітей. 

Ми зібрали речі, які змогли. Ми виїхали спокійно, нас оглядали, але не критично. Ми з собою забрали собаку.

Наш будинок пограбували, батьки також виїхали. Ми вчимося жити заново та без стресу. Зараз ми живемо в Полтаві, нам дуже важко, але ми віримо у краще.