Я жила у Світлодарську. У перший день війни дитина не пішла до школи. У магазинах були черги. В аптеках неможливо було придбати противірусні ліки. Почались обстріли, і я виїхала з дітьми. Їхати було страшно, бо гупало навкруги. Чоловік і тато залишились вдома, тож війна роз’єднала мене з рідними.

Я думала, що виїду лише на місяць, але другий рік не можу потрапити додому. Відволіктись від поганих думок мені допомагає робота. Намагаюсь впоратись з тяжкою ситуацією. Живу там, де мої рідні по маминій лінії. Так легше переживати війну. Про майбутнє я не думаю. Хочу, щоб закінчилась війна.