Під час повномасштабного вторгнення, перебували в місті, наш будинок був пошкоджений, в той час ми були у будинку, слава Богу всі члени родини залишились цілі і не ушкоджені. Наша родина розпалась, але і на радість створилась нова родина. 

Від переживань у бабусі погіршилось здоров'я і вона померла від ускладнення хвороб.

В перший день ми з дітьми були вдома, нам подзвонила хрещена дітей о 5.30 і сказала, що почалась війна. Ми були розгублені, зібрали документи в одну сумку. Коли діти проснулись, я їм сказала, що почалась війна і вони не йдуть  в школу і садок, і все буде добре. Вони переживали, але не розуміли, що може бути.

Для мене був найстрашніший день, коли біля самого будинку були прильоти, і 

в будинку вибило вікна і вирвало двері, а я жінка, двоє дітей і хвора мама, і я не розуміла, як мені самій, щось зробити з дверима і вікнами, щоб зберігалось хоч якесь тепло, 

а потім допомогли сусіди, я їм дуже вдячна.

Не вистачало продуктів, але племінниця бігала містом, стояла в чергах і купляла, хліб і макарони діям, да і нам всім. Не вистачало ліків від тиску мамі, в аптеках не було, а пізніше волонтери принесли за проханням.

У нас є особливий артефакт, з яким пов'язана наша особиста історія війни — іконка, яка весь час була у мене в кишені, а коли починали бомбити я її доставала і молилась.