У Маріуполі у мене було добре життя. Після початку війни думала, що все швидко закінчиться. Обстріли були дуже сильними. Мені з дитиною довелось піти у підвал. Я не могла в це повірити. Місто просто знищували на очах. Не було продуктів та води.

Моя дитина хворіє на цукровий діабет. Я не знала, чи вистачить ліків для неї. 

У середині березня ми виїхали до за кордон. Там я дізналась, що у моєї дитини онкологічне захворювання. Я повернулась в Україну, до Києва. Дитину лікували в «Охматдиті». Я туди влаштувалась на роботу. Під час прильоту ракети до лікарні була якраз на зміні. 

Зараз я сподіваюсь на мирне життя. Дуже хочу повернутись в Маріуполь після деокупації.