Я живу у Снігурівці. Після початку війни мені довелося пів року жити в окупації. Мені було дуже страшно. Виїхати я не могла через хвору свекруху. Води у місті не було, доводилась набирати у свердловині. Моя родина не голодувала, бо у нас були корови. 

Я на вулицю не виходила, бо росіяни ходили з автоматами.

Найбільше мене шокувало, як росіяни себе нахабно поводили. Одного разу вони нас з чоловіком затримали на блокпості, довго не повертали документи моєму чоловіку. Хотіли його забрати, але я відстояла свого чоловіка, сказала, що без нього нікуди не поїду. Також росіяни постійно говорили, що ми не такі і мова нас не така, але я їх не боялась, тому я залишилась жива.