Я розбудила дітей та онуків і повідомила, що почалась війна. Ворожба стала приймати на себе перші удари. Я постійно хвилювалась за життя рідних. Ніколи не думала, що буду жити під час бойових дій. Снаряди прилітали на мою вулицю. Одного разу вбило сусіда - йому було всього тридцять дев’ять років. У моєму будинку вилетіли вікна. Я нікуди не виїжджаю, бо у мене немає грошей. Вже навчилась долати стрес, іншого виходу просто немає. День прожила - і слава Богу. Нічого не планую, поки жива та здорова. Далі буде видно.