В перший день війни мені подзвонив брат і повідомив, що почалась війна. Я довго не могла повірити в те, що сусіди прийшли нас вбивати. Зараз мені вже все зрозуміло. Обстріли у місті тривають постійно. Перші місяці не вистачало продуктів, мене рятував город. Грошей не вистачало, бо я залишилась без роботи. Я не скаржуся на життя, пораюсь, як можу. Виїжджати мені нікуди. Сиджу вдома, поки є дах над головою. Я навчилась долати стрес, новини не читаю. Про перемогу я у будь-якому випаду дізнаюсь. Чекаю цього дня та сподіваюсь на мир.