Привіт, я Веронічка! Ще не вмію писати, тому за мене пише моя мама. Живемо в селі разом з моїм маленьким братиком Назарчиком. Ми ходимо до садочка разом, а зараз захворіли, тому зараз не ходимо. Ми обоє дуже любимо гратися, малювати та танцювати.
У 2022 році, під час обстрілу ракетами, наш будинок був пошкоджений. Тоді ми з мамою і маленьким братиком ховалися в погребі. Було дуже страшно, ми майже добу не могли вийти...
Я дуже мрію про нашу швидку перемогу, щоб нам не потрібно було бігати у підвал, і я б хотіла мати планшет, щоб іноді в підвалі дивитися мультики. А молодшому братику, якщо можна, я бажаю машинку. Дякую, Святий Чудотворцю, за дива, які ти робиш для всіх діток нашої України.
